Що треба знати про килими
Як відзначають дизайнери, сьогодні в оформленні інтер’єрів повертається мода на стару-добру класику, а значить і на килими. М’якість і теплота затишного ворсу знову на піку популярності.
Строкатий пасьянс
За останні роки попит на килими в нас істотно виріс. Маркетологи пояснюють це активізацією приватного будівництва, а також підвищеним інтересом українців до творів мистецтва й антикваріату. Розкішний килим зараз є не тільки своєрідним свідченням гарного смаку, але й символом статку.
На відміну від звичного нам ковроліну, справжній килим – це художній текстильний виріб. Килимами прикрашають стіни й накривають підлога. Єдиний килим здатний радикально перетворити обридлий інтер’єр.
Разом з тим килими можуть стати прекрасним засобом збереження й збільшення сімейних капіталів. Раритетний килим можна зрівняти з автомобілем Maserati і годинниками Omega. До того ж стародавні екземпляри цінуються так само високо, як, наприклад, антикварні меблі. Однак майте на увазі: дорожчають тільки виробу, яким уже здійснилося, як мінімум, років п’ятдесят. А все інше почне дешевшати з моменту виписки чека…
Втім, крім антикваріату, у продажі є й сучасні якісні килими, виготовлені по більш-менш традиційній технології. Їх роблять як в Україні, так і за рубежем. А оскільки найчастіше покупці поняття не мають, у чому полягає різниця, приміром, між перським і туркменським килимом, незайвим буде зупинитися на цьому докладніше. Сьогодні географія виробництв килимів досить велика. До нас їх привозять із Молдавії, Росії, Китаю, Ірану, Туреччини, Азербайджану, Індії, Франції, Бельгії…Але відзначимо принциповий момент: європейські килими — продукт машинного виробництва, азіатського ж виробу, як правило, зроблені вручну.
Перські (іранські) килими відомі на увесь світ. Килимарство — одна з найважливіших галузей економіки Ірану. Ця країна зараз є світовим лідером по виробництву килимів, а перські килими вважаються кращими на Сході. Найбільше цінуються перські килими, виготовлені в Исфахане. Отут по класичних канонах тчуть килими з більшим медальйоном (центральний елемент орнаменту килима) і вираженим контрастом між темним бордюром і світлим основним полем, хоча зустрічаються самі різні орнаменти й розцвічення. Килими-ісфахани відрізняються рослинним орнаментом, у малюнку найчастіше зустрічаються сполучення блакитної, рожевої й темно-синьої квіток, тло – кольору слонової кістки. Друга «килимова столиця» Ірану — місто Кум. Тамтешні килими по якості й ціні майже не уступають «ісфаханам».
У цей час іранцям буквально дихають у спину азіатські конкуренти — Індія, Пакистан, Китай, які пропонують менш вишукані й більше дешеві килими, виткані по іранських зразках.
Непальські килими відрізняються від перських як своїм зовнішнім виглядом, так і оригінальною технікою виготовлення, а також самобутньою колірною гамою.
Добре відомі в нас туркменські (бухарські) килими нині роблять не тільки в Туркменістані, але й у Туреччині, Таджикистані, Узбекистані. Туркмени здавна розділені на безліч племен, кожне з яких має власний історично сформований орнамент килима. Універсальним елементом, що властивий всім туркменським килимам, є повторюваний восьмисторонній медальйон. Колір тла звичайно бордова або синій, а домінуюча гама — коричнево- і червона-чорно-червона.
Що стосується малюнка європейських килимів, то він відрізняється розмаїтістю й космополітичністю: дизайнери Старого Світла широко використовують декоративні елементи й колірні гами, характерні для килимів з різних країн. У європейських килимах знайшли своє відбиття стилі бароко, ампір, рококо, класицизм, модерн, а також популярні нині ганьби-тік і кантрі.
На що дивитися
Вартість килимів залежить від багатьох факторів і коливається в широких межах. . Приміром, ціна перського килима — $300/ кв. м і більше, китайського — від $200/ кв. м. Крім походження, тут мають значення також матеріал, з якого виготовлений килим, технологія його виробництва, дизайн.
Три основних матеріали, які використовуються сьогодні в килимарстві, — овеча вовна, шовк і бавовна (хоча застосовується також козяча й верблюжа вовна). Фахівці називають натуральну вовну ідеальним матеріалом для килимів, однак з метою здешевлення виробів нерідко використовують бавовну, льон і синтетику. Із шовку тчуть в основному дорогі настінні килими. Так що більшість килимів ручної роботи вовняні. З вовною зручно працювати, вона м’яка й довговічна. Вовна найвищої якості — «газни», її вистригають із купки афганського баранчика. Також цінується вовна з Ірану, високогірного Кавказу, Австралії й Новій Зеландії. Бавовна (а також льон, джут) використовується переважно для створення основи, «кістяка» килима. Крім того, сучасним ковроделам доводиться мати справа зі штучними матеріалами (поліамід, віскоза й т.д.).
По способі виготовлення фахівці ділять килими на кілька груп. До першої групи ставляться вироби, створені повністю вручну, у тому числі виконані в тафтинговой техніці (вузлики ворсу кріпляться до основи не пальцями, а за допомогою спеціального пристосування-«пістолета»), до другого — килими, при виготовленні яких, крім машин, застосовується ручна праця, а до третього — чисто машинна продукція.
Розрізняють також килими з ворсом і без нього. Лицьова поверхня ворсових килимів може бути більш-менш рівної або ж об’ємної (даний ефект досягається за рахунок неоднорідності ворсу, висота якого коливається від 6 до 30 мм).
За словами експертів, вибираючи килим, споживачі насамперед звертають увагу на його зовнішній вигляд, лінійні розміри, висоту ворсу. Деякі «просунуті» покупці цікавляться також щільністю килима, оскільки високу щільність (тобто велика кількість вузликів на один квадратний дециметр площі виробу) прийнято вважати ознакою якості. Однак фахівці затверджують: насправді єдину перевагу більше щільних килимів полягає в тому, що в них малюнок чіткіше. А в іншому ніякої різниці немає.
Щодо висоти ворсу помітимо, що килим з довгим ворсом — досить непрактична річ. Тому що його треба або відразу повісити на стіну, або покласти на підлогу в такому місці, де по ньому будуть не занадто часто ходити. Про те, щоб ставити на такий килим меблі, і мови бути не може.
Підбирати килим бажано з урахуванням кольору стін, драпірування на вікнах, оббивки м’яких меблів… За допомогою килимів можна розділити приміщення на функціональні зони. Так, скажемо, стилістично килим у їдальні чітко відмежує неї від кухні, і не треба буде ніяких перегородок.
Вибираючи розцвічення килима, майте на увазі: жовтий^-жовті-червоно-жовті й кремові тони, характерні, наприклад, для «ісфаханів», надають кімнаті тепло й затишок. А невелике, тісне приміщення може «урятувати» ясно-сірий килим… До речі, сьогодні можна не тільки купити вже готовий, але
й замовити собі килим з певним малюнком, висотою ворсу й т.д.
Чиста вигода
Придбання килима — безсумнівно, справа серйозне. Однак не можна забувати й про те, що килими мають потребу в постійному відході. Щоб вони прослужили довго, слід дотримуватися певних правил. Так, не варто зберігати й стелити килим у приміщенні з підвищеною вологістю. Протипоказаний килимам і прямій сонячне світло. Лежачий на підлозі килим потрібно періодично розвертати на 90 або 180 градусів, так можна уникнути нерівномірного його зношування.
На новому вовняному килимі спочатку обсипає ворс, це нормально. Спочатку такі килими краще чистити просто вологою губкою. І не ходите по них у брудному взутті: піщини підріжуть ворс, і килим швидко протирається.
Між іншим, самі невибагливі в експлуатації стародавні килими, оскільки їх відразу ж вимочували, ґрасували й висушували, щоб додати стійкість до несприятливих зовнішніх впливів. Тепер цього ніхто не робить, а тому склянка сподіваючись, випадково перекинутий на сучасний килим, напевно зіпсує настрій його хазяям. Щоб уникнути подібних неприємностей фахівці рекомендують піддавати нові килими спеціальній вологій обробці. Навіть не думайте самостійно стирати килим. Або видаляти плями, що з’явилися на ньому. Із цим краще впораються професіонали.
Те звичка чистити килими в нашій батьківщині носить переважно випадковий характер. Звичайно килими чистять м’якою щіткою або пилососом. Але хоча б раз у році потрібно робити хімічне чищення. Таку послугу надають клінінгові компанії. Оптимальної вважається технологія, що передбачає спочатку сухе чищення килима, а потім його вологу обробку із застосуванням відповідних засобів. Проводиться дана процедура як удома в замовника, так і в майстерні. Розцінки на чищення килимів коливаються в межах від 15 до 60 грн. за 1 кв. м (залежно від виду килима й ступеня його забруднення).
Ірина КЛАДЬКО, маркетолог компанії Shaden Group:
— Догляд за килимами — одна із самих складних областей клінінга. Тут, майже як у медицині, необхідно керуватися принципом «не нашкодь», тому що наслідку неписьменного чищення можуть бути воістину катастрофічними.
Головними особливостями чищення килимів є неприпустимість сильного механічного впливу, а також надмірного намокання в процесі чищення й нагрівання при висушуванні. Тому вирішальне значення тут мають строге дотримання технології чищення й правильний підбор хімічних засобів.
Сергій ШКЕДОВ, менеджер по продажах салону «Елітні килими ручної роботи»:
— У наш час для виготовлення килимів стали широко застосовуватися машини, але виробу, виконані вручну, як і раніше популярні. Адже ніяка машина не може перевершити справжнього майстра. Щоб створити унікальну річ, потрібен талант і величезне терпіння, оскільки на виготовлення килима середніх розмірів іде кілька місяців, а деякі шедеври тчуть не один рік…
Сьогодні на столичному ринку якісні килими ручної роботи представлені в обмеженій кількості, тому що такі речі досить дорогі, а отже, не кожний може їх купити.
У цей час виробництво килимів ручної роботи в основному зосереджено в країнах із древніми традиціями килимарства. Це Іран, Індія, Пакистан, Непал, Китай. Справжній килим, виготовлений за класичною технологією, у прямому й переносному значенні збагачує інтер’єр житла. Однак варто пам’ятати: чищення такого килима краще доручити фахівцям.

Джерело: “Столична нерухомість”